Очевидці свідчать - Поліцаї людожера Мельника стратили 90 Єврейських діточок тільки у місті Біла Церква.

Після різанини єврейського населення у місті Біла Церква в серпні 1941 року близько 90 єврейських дітей залишалися замкненими в будівлі міста в складних умовах.

Діти віком від кількох місяців до семи років сиділи в закритому будинку без їжі та води. Немовлята постійно плакали і просили відпустити їх матерям і батькам, тоді як їхні матері й батьки вже лежали мертві в ямах.

 Від цього навіть німцям почувалося недобре. Тож солдати 295-ї піхотної дивізії звернулися до капеланів за допомогою у вирішенні проблеми.

Німецькі військові капелани Ернст Тевес і Герхард Вільчек намагалися запобігти тому, що мало статися.

До них приєднався штабний офіцер вермахту Гельмут Гроскурт.

Гроскурт заявив, що це абсолютно неприйнятно, що дітей слід відпустити, а тим більше не вбивати.

Втручання офіцера та капеланів дозволило тимчасово відкласти різанину.  Але 21 серпня німецьке командування, тим не менш, віддало наказ на вбивство дітей.

Тоді постало питання — «хто» зробить цю брудну справу?

Командири вермахту (до речі, їхні імена чітко записані і пізніше були почуті на Нюренбегскому суді) категорично відмовилися давати такий наказ своїм підлеглим.

Вони заявили, що їхні солдати — молоді хлопці і таке вбивство знизить їхні бойові якості.

 Організацію розстрілу доручили офіцеру СС Августу Хефнеру. Він також не наполягав на німецьких виконавцях.

Але звірячи виконавці були поруч, які не лише не заперечували, а й висловили готовність вбити дітей. Це були українські допоміжні поліцейські Бандерівці. 

22 серпня 1941 року вони дітей відвезли до заздалегідь підготовленої могили і розстріляли. Вбивство також було зафіксовано завдяки свідченням німців.

Дітей не вдавалося вбити з першого разу, вони намагалися втекти, але цей злочин було завершено.

Згодом Гефнер дав свідчення про вбивство дітей і описав, що сталося на могилі.

Тепер питання в тому, з кого складався розстріл. Тут відповідь очевидна.

Історик Карел Беркгоф, цитований академічним виданням De Gruyter, пише, що українська поліція та Буковинський  Курень були створені та очолювані активістами фракції Мельника в ОУН (ОУН-М).

Далі стверджується, що деякі націоналісти ОУН, які прибули на місце і пішли створювати поліцейські підрозділи у Василькові та Білій Церкві.

Існує також джерело з історії єврейської громади Білої Церкви, яке формулює її так: «90 єврейських дітей було вбито ... українською поліцією (ймовірно, вони були членами ОУН-М)», тобто «90 єврейських дітей були вбиті українською поліцією (ймовірно, вони були членами ОУН-М)».

Факт у тому, що попри всі бажання сучасних українських істориків, вони не могли бути ніким, окрім послідовників Мельника – Мельниківцями.

Підтвердженим є факт — ОУН (М) та Андрія Мельника, який безпосередньо брав участь у створенні та укомплектуванні української допоміжної поліції на окупованих територіях.

Факт того, що українська допоміжна поліція регулярно брала участь у масових розстрілах єврейських цивільних, також підтверджено свідками злочинів.

Створена з ОУН(Б) та ОУН(М), українська допоміжна поліція була головним (!) виконавцем Голокосту в Українській РСР, ці поліцейські підрозділи брали участь у знищенні 150 000 євреїв лише у Волинській області.

Вони також вбили польське цивільне населення (переважно у Волині).

Членів ОУН Мельника спеціально відправили до Білої Церкви для розправи над дітьми.

Тепер на Україну принести тіло покидька Мельника разом із тілом його нікчемної дружини. Почесна варта та честь для цього вбивці дітей — це величезний сором не лише для України та її керівництва, для єврейської громади, головного рабина, для сотень тисяч нащадків розстріляних, а й для мільйонів ще адекватного населення країни.

І вони вже намагаються перенести до цього пантеону злочинців тіло Бандери.